«Гнів – це проблема для кожного християнина; нечестивий гнів, ймовірно, причетний до 90 % усіх проблем, пов’язаних із душеопікунством»

Емоції гніву властиві всім нам, про що свідчить ця цитата, яка належить засновнику сучасного біблійного душеопікунського руху. У цій статті я хочу розглянути 15 стратегій, які з Божої благодаті ми, а також ті, кому ми хочемо допомогти, зможемо використовувати з Його допомогою, щоб подолати гнів.

1. Допоможіть підопічним зрозуміти глибину і широту їхньої проблеми.

Ставте запитання, щоб визначити контекст, у якому людина найчастіше відчуває спокусу розлютитися. Які подразники? Розуміння й увага до того, де ми слабкі, є вирішальним кроком на початку розв’язання проблеми.

Визначте, чи є гнів підопічних благочестивим або нечестивим. Благочестивий гнів короткочасний (Еф. 4:26 – «до заходу сонця»), володіє собою (Пр. 19:11; 29:11), відображає Божі стандарти, ненавидить гріх і зло (Пр. 8:13; Рим. 12:9), бажає захистити Божу репутацію (а не свою власну), залишає правосуддя Богові (Рим. 12:19) і мотивований благополуччям інших (Рим. 12:20-21).

Нечестивий гнів – це гріх, егоїзм, що виходить за рамки Писання, неправильно відповідає на несправедливість або втрачає контроль над собою (Пр. 29:11; Як. 1:20).

2. Допоможіть вашим підопічним побачити гріховність їхнього неправедного гніву.

Допоможіть людям побачити гнів, таким яким він є насправді – це не просто допустима, виправдана, нормальна реакція людини. Біблія розглядає гріх, як : дурість (Пр. 29:11; Еккл. 7:9), розпалювання ворожнечі (Пр. 15:18), примноження гріхів (Пр. 29:22), жорстокість і неприборканість (Пр. 27:4), плід плоті (Гал. 5:20) і заслуговує на осуд (Пс. 36:8; Еф. 4:31; 2Кор. 12:20). Вірно не тільки те, що «людський гнів не здійснює Божої справедливості» (Якова 1:19- 20), а й навіть сам по собі гнів досить серйозний, щоб бути причиною потрапляння людини до пекла (Мт. 5:22).

3. Визначте мотиви гніву.

З’ясуйте мотиви гніву, поставивши запитання, чого хоче людина (або думає, що заслуговує), але не отримує, що в результаті її дратує (Як. 1:14). Незадоволені очікування певних моментів її життя – наприклад, через якусь життєву ситуацію, через чоловіка чи дружину, через роботу, графік або вчинки інших – часто є джерелом гніву. Тим не менш, ми не маємо права вирішувати ці питання так як здається нам справедливим. Нагадайте підопічним про те, що якби вони отримали справді те, на що заслуговують, то вже б давно розплачувалися за кожен скоєний ними гріх – у вічності. Усе, що понад це, – благодать! Ведіть підопічних до того, щоб вони правильно оцінили мотив(и) свого гніву, і побачили, що вони не мають права щось вимагати від Бога.

4. Потрібно змінюватися оновленням вашого розуму за допомогою Писання (Рим. 12:2).

Для домашнього завдання ваші душеопікаємі повинні вивчати основні уривки про гнів і запам’ятовувати ключові вірші з Писання на цю тему (Пс. 119:11).

5. Потрібно відкинути стару та зодягнутися в нову людину (Еф. 4:22-24).

Розгляньте конкретні ситуації, у яких ваші брат чи сестра згрішили в минулому, і допоможіть їм зрозуміти, де вони пропустили «вихід», який обіцяє Господь (1 Кор. 10:13). Наприклад, замість того, щоб реагувати в роздратуванні на свою дружину або дитину за те, що вона перервала вас під час перегляду тв- програми або підготовки проповіді (гріх, який слід відкласти), вам слід було б помолитися й вдягнутися в наступну думку: «Господи, допоможи мені вважати мою дружину або дитину важливішою за себе, і допоможи мені любити їх і терпляче поставити тв-програму на паузу або призупинити вивчення Біблії. Я можу повернутися до того, що хочу зробити трохи пізніше».

6. Сповідайтеся і покайтеся в гніві.

Коли ви будете гніватися, відкиньте оте все: гнів, лють, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст (Кол. 3:8) і визнайте свій гріх перед Богом та людиною, з якою ви посварилися (1 Ін. 1:9; Пр. 28:13). Розберіться з вашим гріхом того ж дня (Еф. 4:26), щоб не дати йому вкоренитися і не давайте місця дияволові у вашому житті (Еф. 4:27).

7. Замініть нечестивий гнів на протилежне – на терпіння, доброту, ніжність, любов і смиренність (Еф 4:31-32). Це можливо тільки за допомоги Святого Духа.

8. Відкиньте гордість і прийміть смирення.

«Бог гордим противиться, а покірним дає благодать» (Як. 4:6). Злі люди часто є гордими та егоїстичними, які зосереджені лише на собі, а на інших дивляться зверху. Легко засмучуватися від того, як люди ставляться до тебе, коли ти думаєш, що ти кращий за них. Скромні ж люди навряд чи так критикуватимуть інших і змушуватимуть усіх інших «ходити по струнці», адже в них буде страх засмутити інших. Будьте смиренні, беручи до уваги великий борг, який ви винні Богові, і пам’ятайте, як багато Він пробачив вам (Мт. 18:23-35). Зодягніться щирим милосердям, любов’ю, добротою, терпінням і смиренністю замість критичного, злого духу (Кол. 3:12-14).

9. Вирішуйте конфлікти.

«Говоріть істину в любові» тим, з ким маєте конфлікти (Еф. 4:15, 25). «Якщо це залежить від вас, – живіть з усіма людьми в мирі» (Рим. 12:18). Запитайте в підопічних, чи підходили вони до того, хто, на їхню думку, є джерелом їхнього гніву, щоб розібратися в цьому. Часто гнів кипить і наростає, тоді як не докладається жодних зусиль для спокійного та біблійного вирішення конфлікту. Цікаво, що заповідь «кожний говоріть своєму ближньому правду, бо ми є членами одне одного» стоїть у вірші перед наказом «Гніваючись, – не грішіть» (Еф. 4:26). За контекстом вони йдуть разом.

10. Наповнюйтесь Духом.

Зануртеся в Слово Боже (Кол. 3:15) і сповняйтеся Святим Духом (Еф. 5:18), щоб, гніваючись, не грішити, бо плід Духа – стриманість (Гал. 5:23).

11. Прощайте.

Вибачте тих, хто ображає вас (Еф. 4:32; Мт. 18:21-22). Біблія каже: «Розважливість людини стримує її гнів, – її достоїнство в тому, щоб вибачати провину» (Пр. 19:11). Робити одне – значить робити інше. Смирення і прощення приходять тоді, коли ми згадуємо про велику кількість і серйозність наших проступків по відношенню до Бога, і тим самим про те, як багато Він пробачив нам. Так набагато легше прощати інших, залишати гнів і помсту Йому (Рим. 12:17-19), молитися за ворогів наших (Матвія 5:44-45) і творити для них добро (Рим 12:20-21).

12. Не приховуйте в собі образу і не нагадуйте собі про те, як вас образили. Любов не шукає свого власного (1 Кор. 13:5).

13. Не наполягайте на своїй власній думці, але вважайте інших більш важливими за себе (Флп. 2:4).

14. Будьте вдячними (Пс. 49:14-15; 1 Фес. 5:18; Еф. 5:20).

Вдячність може прогнати думки («я заслуговую на те чи інше»), які лежать в основі роздратування і гніву деяких людей. «Вдячність часто є містком між гнівом по відношенню до Бога або інших обставин і прийняттям Божої волі».3

15. Пам’ятайте про Божу суверенну доброту.

Пам’ятайте, що Бог повністю контролює все, і що навіть якщо ви зазнали жорстокого або несправедливого поводження – Він зробить це добром для вас (Бут. 50:20; Рим. 8:28).

Висновок: Неправильно думати, що головний спосіб зупинити нечестивий гнів – це позбутися людей або обставин, що провокують його. Битва відбувається в серці, тому що саме звідти зрештою і виходить гнів (Мр. 7:20-23; Як. 1:14; 4:1-2). Головний ключ у всіх цих стратегіях – це зміна серця по благодаті Божій, що діє в нас. Господь перетворює нас, змінюючи наші серця через Святе Писання, допомагаючи нам розробляти нові моделі (правильного) мислення, даючи нам силу сподіватися на нові звички в міру того, як ми покладаємося на Нього, і даючи змогу нам прощати й бути покірними. Він хоче, щоб ми здобули перемогу над нашим нечестивим гнівом, щоб люди побачили Його великим і могутнім Богом, яким Він є насправді.

1. Jay E. Adams, The Christian Counselor’s Manual (Grand Rapids, MI: Zondervan, 1973), 359 (курсив додано). 
2. Lou Priolo, The Heart of Anger, 121.
3. Howie and Dennie Dowell, The Christian: Called to Obedience (Glendale, AZ: 1998), 134.