«… Господня заповідь ясна, – дає світло очам» (Пс. 19:9)

Послух Слову є відзнакою істинно віруючої людини

Сьогодні не заведено говорити про Слово Боже як про книгу заповідей. Заповіді передбачають закон, а ми звикли до благодаті. Але річ у тім, що і Старий, і Новий Завіти містять багато заповідей, яким повинен підкорятися весь Божий народ.

Апостол Іван сказав: «З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємося Його заповідей. Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди. А хто дотримується Його слова, у тому Божа любов справді є досконалою …» (1 Ів. 2:3–5). Іван прирівнював заповіді Бога до Слова Божого.

Сам Ісус сказав: «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей» (Ів. 14:15), і «Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець …» (в. 21). Якщо ви по-справжньому любите Христа, ваше життя стане зразком послуху Його Слову.

Кожна заповідь Бога «ясна», – сказав псалмоспівець (Пс. 19:8). Її дія – «[дати] світло очам». Боже Слово висвітлює духовну істину в ясному фокусі. Не кожен уривок Писання легко зрозуміти, але в цілому зміст Біблії ясний для відродженого розуму.

Але наскільки Біблія зрозуміла для віруючих, настільки ж незбагненною вона є для невіруючих людей. Для них вона є безумством, бо їхній розум непросвітлений (1 Кор. 2:14). У своїй духовній сліпоті вони віддають перевагу гуманістичним філософським домислам, а не Божому Слову. Однак, як віруюча людина, ви постійно просвіщаєтеся істинами Божого Слова, оскільки Святий Дух дає вам можливість їх розуміти та застосовувати у своєму житті.

Ваша здатність розуміти Слово – це неоціненний дар. Користуйтеся ним щодня, поглиблюючи свої знання Біблії та зростаючи в послуху.

Мотивація до молитви:

• Подякуйте Господу за те, що Він відкрив ваш розум для істин Його Слова.
• Присвятіть себе щоденному відкриттю принаймні однієї додаткової істини з Писання.

Подальше вивчення Писання:

• Будь ласка, прочитайте 1 Коринтян 2:14–16.
• Як Павло порівнював душевну (невідроджену) людину з духовною (відродженою)?