Від чого залежить добра проповідь?

Багато людей розпізнають добру проповідь на слух, проте якщо запитати їх про критерії, якими вони користуються, щоб оцінити ту чи іншу проповідь, – відповіді будуть різними. Для проповідників же це питання першочергової ваги.

На підставі Писання (а також власного досвіду) я пропоную таке визначення доброї проповіді: добра проповідь звучить тоді, коли «Божий муж під проводом Божого Духа проповідує Боже Слово для Божої слави, щоб слухачі перемінювалися в Божий образ». Мені здається, кожне твердження цього визначення заслуговує на пояснення.

«Божий муж»

Перше твердження мого визначення полягає в тому, що Бог використовує «Божого мужа», щоб звіщати Своє Слово. Буквальне значення цієї фрази, на жаль, втрачає сенс для тих, хто не бажає коритися авторитетові Святого Письма, проте Біблія відводить роль проповідника в церкві чоловікам (1 Тим. 2:12; 1 Кор. 14:34-35).

Те, що цей чоловік мусить бути побожним, настільки ж очевидно, наскільки й важливо. Описуючи служителя церкви, Писання зосереджується на характері людини, а не на її знаннях чи навичках. Хоча знання й навички вельми важливі, перелік вимог до служителя переважно стосується його характеру (1 Тим. 3:2-7; Тит. 1:5-9). Роберт Мюррей Макчейн сказав про це так: «Бог благословляє не стільки великі таланти, скільки велику подібність до Бога».

Моральний авторитет і здатність впливати на інших людей з кафедри й поза нею ґрунтуються на характері людини, її святості та досвіді ходіння з Богом. Без цих складових будь-які гомілетичні, екзегетичні та богословські здібності втрачають свою вагу. Наприклад, пастор, який не має формальної освіти, але відданий Божому Слову і чиє життя відображає характер його Господа, матиме значно більший успіх у проповіді, ніж обдарованіша й освіченіша людина, яка не має подібної любові й відданості Богові. Проповідникові варто запитати себе: про що я більше дбаю – про здобуття знань чи про «перебування у Виноградині»?

«Під проводом Святого Духа»

Маючи за фундамент побожний характер, добра проповідь є наслідком перебування «під проводом Святого Духа». Як може щось духовне постати без участі Святого Духа? Чи можна виготовити справжній апельсиновий сік без апельсинів? Так само й духовний плід не може з'явитися без Святого Духа. Без Його участі наша проповідь була б щонайбільше вершиною людських зусиль – подібно до того, що пропонують своїм аудиторіям мотиваційні спікери чи харизматичні лжевчителі. Нехай Бог убереже нас від такої проповіді! Хоча людська мудрість може давати тимчасовий, поверхневий результат і популярність, вона не сприятиме справжнім і тривалим змінам на Божу славу. Зміни в житті наших слухачів на Божу славу можуть відбутися лише внаслідок дії Святого Духа. Якби з вашого служіння й проповіді забрати дію Святого Духа, чи була б помітна різниця?

Як ми можемо бути ведені Духом чи сповнені Духом (Еф. 5:18)? У Кол. 3:16 сказано: «Слово Христове нехай пробуває в вас рясно». Наслідком цього має бути визнання, покаяння, поклоніння, а також пізнання Господа й любов до Нього, яка наповнює наше життя й переливається в проповідь. Доказом таких стосунків з Богом є плід, який Він творить у нас (Гал. 5:22-25). Чи помітний плід Духа в нашому повсякденному житті?

«Проповідує Боже Слово»

Третя фраза – «проповідує Слово» – настільки ж важлива, як і дві попередні. Основою доброї проповіді завжди є Боже Слово. «Проповідуй Слово» (2 Тим. 4:2) означає проповідувати не себе, не нашу мудрість, а Його Слово. Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «проповідуй» (κήρυξον), означає «звіщати, проголошувати привселюдно, проповідувати». Іменникова форма (κῆρυξ) описувала глашатая, який вірно служив панові, що довірився йому. Одним з його обов'язків було проголошувати слово царя чи володаря народові. Це робилося на базарах, святах, спортивних змаганнях та інших громадських заходах. Але хоч би де це відбувалося, завдання глашатая зводилося до такого: ясно проголосити вістку царя, нічого не додаючи й не відкидаючи. Ми маємо «проповідувати Слово». Слово перемінює і змінює серця людей, коли ми коримося Його богонатхненним Писанням.

Проповідь Божого Слова має містити щонайменше два елементи: пояснення і застосування. Ці два акценти відрізняють проповідь від навколобіблійної бесіди, лекції чи підрядкового коментаря з екзегетичними зауваженнями. Навколобіблійна бесіда, як правило, підбадьорює серце й торкається певного духовного питання, але позбавлена докладного пояснення змісту біблійного уривка. Лекція ж, подана у формі проповіді, може містити докладне пояснення, але подаватися сухо й без уваги до застосування. Проповідь у формі підрядкового коментаря з екзегетичними зауваженнями не є доброю проповіддю, бо в ній бракує застосування пастором біблійних істин до своєї аудиторії. У цьому світлі варто звернути увагу на Кол. 1:28: «Його ми проповідуємо, напоумляючи кожну людину, і навчаючи кожну людину всієї мудрости, щоб представити кожну людину досконалою в Христі Ісусі». Нашим завданням є «проповідувати Його», «навчаючи всієї мудрости», – тобто пояснення, а про застосування сказано словами «напоумляючи кожну людину» і «щоб представити кожну людину досконалою в Христі Ісусі».

«Для Божої слави»

Метою кожного християнина є робити все на Божу славу (1 Кор. 10:31). Очевидно, що це має бути й метою кожної проповіді. Як сказав Іван Хреститель: «Він мусить рости, а я маліти» (Ів. 3:30). Коли ми проповідуємо, у центрі уваги мають бути не ми: не наше вміння, оригінальність плану, вражаюча екзегеза, ораторські здібності й знання оригінальних мов чи захоплення слухачів нашими словами. Якщо ми все зробили як слід, увага буде зосереджена на Богові, тобто на тому, що Він сказав, і на тому, чого Він від нас бажає. Коли ви закінчите проповідь, вам має хотітися почути не «Оце проповідник!», а «Оце Бог!» Про що ми більше переживаємо: що люди подумають про нас чи що вони дізнаються про Бога?

«Щоб слухачі перемінювалися в Божий образ»

Писання наказує нам: «І не стосуйтеся до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму» (Рим. 12:2). Дієвим засобом оновлення нашого розуму є Боже Слово (Євр. 4:12). Метою нашої проповіді має бути переміна в Його образ (2 Кор. 3:18). Лише слухати й розуміти Боже Слово недостатньо. Кінцевою метою має бути зміна серця. Ми маємо бути «виконавцями слова, а не тільки слухачами, що самих себе обманюють» (Як. 1:22). Сам Ісус сказав, що нашим завданням є робити учнями, «навчаючи їх зберігати все, що Я вам заповів» (Мт. 28:20). Бог може використати нас у цьому, коли «Божий муж під проводом Божого Духа проповідує Боже Слово для Божої слави, щоб слухачі перемінювалися в Божий образ».

Молитва:

«Господи, допоможи мені прагнути Тебе, а не просто виконувати роботу для Тебе. Допоможи мені жити так, як я проповідую, – у буденному житті, у сім'ї й на самоті. Я хочу любити Тебе й проповідувати так, щоб це випливало з моїх стосунків з Тобою. Господи, допоможи мені жити сповненим Духа, ненавидіти гріх, любити Тебе й бути ведомим Твоїм Словом. Прошу Тебе, допоможи мені проповідувати так, щоб люди побачили, який Ти, мій дивовижний Боже. Амінь».