Принципи музичного служіння в церкві. Частина 1
Є речі, які відіграють у нашому житті велику роль. Від самої своєї появи таку роль у суспільному й релігійному житті людини відігравала музика. Вона звучала, коли люди прощалися й зустрічалися, одружувалися чи помирали, коли йшли на війну й поверталися з неї, працювали чи відпочивали, сміялися чи плакали.
Вагу музики можна спостерігати й у релігійному житті людини. Спів під музику посідав важливе місце в храмовому богослужінні ізраїльського народу. Перша церква також використовувала гімни під час своїх богослужінь.
У наші дні християни активно використовують музику в поклонінні своєму Спасителеві. Водночас серед християн можна спостерігати прикрощі на ґрунті музики. Молоді віруючі критикують музичні вподобання старшого покоління. Старше покоління, своєю чергою, не поділяє музичних уподобань молоді. Дивовижно, що даний Богом дар, який має служити для збудування, нерідко стає каменем спотикання, що призводить до поділів у церкві.
Як розв'язати проблему музики в церкві? Як визначити, яке музичне служіння угодне Богові? Існують найрізноманітніші відповіді на це питання. Але відповідаючи на нього, важливо побачити, що Біблія говорить про музичне служіння.
Перше, що ясно показано в Біблії: музичне служіння1 – це засіб прославлення Бога.
Пс. 91:2-4
Добре хвалити Господа, і співати Ймення Твоєму, Всевишній, звіщати про милість Твою вранці, а про вірність Твою ночами, на десятиструннім і на арфі, на гарфі з мелодією!
Цікаво, що про прославлення Господа в цих віршах сказано за допомогою трьох різних слів. Вони передають різні сторони хвали, бо славити Господа можна по-різному. Перше: «добре славити Яхве». Тут дієслово יָדָה (яда) має значення «складати подяку, визнавати».2 Друге: «добре співати для імені Всевишнього». Тут дієслово זָמַר (замар) має значення «співати» або «грати на музичному інструменті».3 Третє: «добре свідчити іншим про милість та істину Господа». Це дієслово נגד (нагад) має значення «проголошувати, відкривати, говорити».4
У цих віршах можна побачити ще три важливі моменти. Перше: прославлення Бога не залежить від пори доби. Воно може бути як уранці, так і вночі. Це підкреслює ідею постійності й тривалості. Дві протилежності використано в тексті для того, щоб показати, що Бог завжди гідний хвали. Тому для прославлення Бога підходить будь-яка пора доби. Друге: прославлення Бога тісно пов'язане з пізнанням Його, бо в центрі хвали – Божественні атрибути, завдяки яким існує світ, – милість та істина Господа. Третє: прославлення Бога може супроводжуватися грою на різних музичних інструментах. Тут згадано кілька музичних інструментів, які можуть супроводжувати прославлення (якийсь десятиструнний інструмент, гуслі й мелодійна ліра).
Аналізуючи ці слова, можна зробити кілька висновків. По-перше, поклоніння – це спосіб життя. Це ніколи не припиняюваний процес звеличення Бога. Безперестанна хвала щодня, яка має стати живою реальністю для кожної віруючої людини.5 По-друге, поклоніння неможливе без глибокого розуміння Божественних атрибутів. Без пізнання Бога й глибокої віри в Його обітниці навіть найобдарованіший музикант не зможе гідно прославити Господа. Наш світ створений і підтримуваний Богом. Наш світ і далі існує завдяки милості Господа. Божа істина стоятиме навіки. Це означає, що ми не повинні тривожитися за наше майбутнє, а за все славити доброго Бога. По-третє, як бачимо, музика відіграє лише допоміжну, а не панівну роль у прославленні Бога. Тому суперечки про угодне Богові музичне служіння мають точитися головно в площині його словесного змісту, а не допустимих і недопустимих стилів, інструментів тощо. Музика ніколи не повинна відсунути вбік словесний зміст прославлення – біблійну істину про Бога. Лише Біблія дає нам той фундамент, на якому має будуватися будівля правильного прославлення. Лише вона відкриває нам Бога в усій повноті й спрямовує до правильного поклоніння. Музика є лише приємним доповненням до того, що виходить з розуму, переміненого Словом Божим, і звернене до Бога. Музика має створювати добре емоційне тло для вираження цієї хвали, не претендуючи при цьому на панівну роль.
Зміст музики, що славить Бога
Дієслово «славити» означає величати, вихваляти, віддавати шану й подяку. Людина може виражати своє ставлення до Бога, виконуючи музичні твори особливого змісту. Щоб прославлення було правильним, необхідно мати правильне уявлення про Бога й про ті причини, які роблять Його гідним цієї хвали. У Псалтирі 27:6-7; 34:28; 47:10-15 дуже добре показано причини прославлення Бога. Усвідомлюючи, Хто є Бог, людина віддає Йому хвалу, перелічуючи Його якості й атрибути. У Новому Заповіті в Лк. 1:46-55 можна побачити гімн Марії, який так само прославляє Бога чудовим змістом.
Сучасній церкві важливо навчитися аналізувати свої гімни щодо їхнього богословського змісту. Які атрибути Бога представлено в цих гімнах і наскільки добре? Чи не сповнені гімни викривлених уявлень про Бога? Чи створює музика, що супроводжує ці гімни, прийнятне емоційне тло для прославлення й навчання?
Стан людини, яка славить Бога
Обговорюючи тему прославлення Бога музикою, важливо звернути увагу на особу того, хто це робить. Якою з погляду Біблії має бути людина, що віддає хвалу Богові за допомогою музики? У Писанні часто лунає заклик до всіх славити Бога (Пс. 148), але разом з тим ми бачимо, що правильно славити Бога може той, хто знає Його і прагне праведності (Пс. 21:24; 32:1). Людина, яка не знає Бога, не здатна прославляти Його (Пс. 91:7). Не може бути й мови про хвалу Богові з уст нечестивої людини (Пс. 9:24-25). Насамперед музикант чи співак, який бере участь у музичному служінні церкви, повинен знати Бога. Без віри й знання неможливо правильно передати істину про Бога іншим, прославити Його всім серцем. Яке серце, таке й життя, і та «музика», що виходить з нього.
Неможливо славити Бога за Його чистоту й святість і водночас залишатися з гріхом у серці. Цю проблему добре показано в Пс. 50:12-19, де Давид просить прощення й очищення для свого серця, щоб знову вихваляти Бога. Цей муж не може співати й славити Бога, бо перебуває в неналежному стані. Він розуміє, що Господь не прийме його хвали, бо це не щире поклоніння, а отже, не угодне Богові.
Можна бачити, що для угодного Богові прославлення кожній людині необхідно вірити в Бога, знати Його й віддалятися від гріха. Християнин, який бере участь у музичному служінні своєї помісної церкви, повинен регулярно аналізувати своє життя. Чим воно наповнене? Що відбувається у стосунках з ближніми? Чи немає таємного гріха, який може позбавити радості справжнього поклоніння?
Дуже погано, коли людина думає, що догоджає Богові своїм служінням, а насправді викликає Його гнів. В Іс. 1:11-20 видно ставлення Бога до двоєдушних людей, які лицемірять перед Ним. Таке «служіння» Йому не угодне (Ам. 5:23-24).
Отже, перше, що ясно показано в Біблії щодо музичного служіння: це засіб прославлення Бога. Щоб музичне служіння принесло плід на Божу славу, воно має бути наповнене відповідним змістом і звершуватися людьми, які знають Бога й шанують Його своїм життям.
Далі буде…
1 Музичне служіння – служіння Богові в церкві за допомогою музики та співу.
2 William L. Holladay, A Concise Hebrew and Aramaic Lexicon of the Old Testament (Leiden: Brill, 2000), 128.
3 BDB, 248.
4 Holladay, 226.
5 Стівен Лоусон, Псалтир. Експозиційний коментар, ред. Макс Андерс, пер. з англ. А. Прокопенка (Санкт-Петербург: «Біблія для всіх», 2010), 2:109.
