Ознаки експозиційної проповіді

Що робить експозиційну проповідь «експозиційною»? Відповідь на це запитання безпосередньо пов'язана з розумінням терміна «експозиція». Згідно з Вестмінстерським словником богословських термінів (Donald K. McKim, Westminster Dictionary of Theological Terms, 100), цей термін, що означає експозицію Писання, походить від латинського слова exponere, яке буквально означає: «розлого пояснювати, з'ясовувати, інтерпретувати, роз'яснювати, тлумачити». Виходячи з цього, експозиційна проповідь – це така проповідь, яка ґрунтується на Писанні, випливає з Писання, пояснює, роз'яснює й застосовує Писання до слухачів. При цьому проповідник виступає не в ролі оповідача, вигадника чи переказувача, а в ролі глашатая (вісника), який виразно й велично читає певний текст, а потім пояснює його деталі так, щоб суть вістки й хід думки були якомога зрозуміліші слухачам. Виходячи з філософії експозиційної проповіді, необхідно наголосити на тому, що кожна проповідь має бути експозиційною.
Щоб визначити, чи виголошує проповідник «експозиційну проповідь», необхідно звернути увагу на такі деталі, які як окремо, так і в сукупності свідчать, що проповідник проповідує експозиційно, коли він:
- Читає певний текст (тексти) Писання, обрані межі якого (тобто де він починається і де закінчується) вказують, що це цілісний, із завершеною думкою, не вирваний з контексту уривок. Це вихідна точка роз'яснення (експозиції). Проповідь лише тоді зможе будуватися експозиційно, коли її фундаментом є біблійний текст.
- Заявляє головну думку проповіді, сформульовану на підставі головної думки тексту Писання. Це визначає напрям розвитку проповіді. Усе, що проповідник говорить, пояснює, стверджує, показує, усе, до чого він закликає у своїй проповіді, визначається й мотивується головною думкою тексту, а не його особистим бажанням. У гомілетиці головну думку прийнято називати «тезою проповіді».
- Розкриває лексичне й граматичне значення ключових слів і фраз прочитаного тексту Писання. Коли біблійні автори з натхнення Святого Духа писали свої книги, кожен з них, живучи в певний час, перебуваючи в певному місці, за збігу певних обставин, з Божої волі писав певній аудиторії мовою оригіналу (єврейською, грецькою), використовуючи лексико-граматичний потенціал уживаної мови. Отже, автори за допомогою лексики й граматики «законсервували» свою вістку так, що навіть через багато століть, розуміючи граматику, історико-культурні обставини, авторський задум і контекст, можна «розконсервувати» точне значення тексту, підійшовши з екзегетичним дослідженням до лексичного й граматичного значення слів, фраз, термінів, висловів та ідей. Це формує план (структуру) проповіді. Якщо основою всієї проповіді є певний текст (послідовні тексти), а головна думка проповіді формулюється виходячи з головної думки тексту в його контексті, то розкриття значення його лексичного й граматичного наповнення дає проповідникові основну масу наповнення всієї проповіді. Послідовно пояснюючи слова й фрази, проповідник виходить не з того, що він хоче сказати, а з того, що написано в тексті.
- Пов'язує пояснення тексту з біблійно-богословським контекстом Писання. Пояснюючи текст, проповідник показує, як його істини та ідеї пов'язані з іншими паралельними уривками тієї самої книги, книгами того самого автора, книгами того самого Заповіту й книгами всієї Біблії. З огляду на те, що Писання допомагає тлумачити Писання й ніколи не суперечить саме собі, біблійно-богословський контекст захищає, уточнює, доповнює й спрямовує пояснення певного тексту. За мудрого підходу це дає проповідникові не лише паралельні місця, а й різні біблійні приклади, які допомагають пролити більше світла на розглядувані істини.
- Закликає слухачів до практичного застосування проповідуваних істин, узятих з Писання. Проповідь не досягне потрібної мети, якщо проповідник не докладає зусиль, щоб застосувати проповідувані істини до життя слухачів. Кожна експозиційна проповідь має підводити слухачів до певного практичного застосування, виходячи з практичної унікальності написаного Божого Слова (2 Тим. 3:16-17).
- Проголошує з переконанням в істинності й силі Божого Слова. Проповідувати експозиційно означає також проповідувати переконано. Це виявляється не лише в «механіці» правильної підготовки, коли над проповідником панує текст, а й у правильній «практиці» подання, коли слухачі бачать, що проповідник цілком переконаний у тому, що проповідує. Якщо цього немає, то за умови відповідності попереднім ознакам проповідь буде експозиційною лише за змістом, але не за дією. А сам проповідник нагадуватиме сухотного аптекаря, який пропонує іншим цілющий засіб від кашлю.
- Проливає більше світла на важливі істини за допомогою доступних прикладів та ілюстрацій. Це проливає більше світла на проповідувані істини, надає проповіді позитивної динаміки й спонукає слухачів доступніше розглянути важкі для розуміння істини за допомогою легкодоступних образів, прикладів, порівнянь та ілюстрацій. Недарма саме слово «ілюстрація» походить від латинського слова illustrare, що означає «освітлювати». У неекспозиційній проповіді ілюстрації несуть основне навантаження в привертанні уваги слухачів, тоді як в експозиційній проповіді вони привертають увагу не до себе, а до істин, яким вони служать.




