info@gbs.org.uaвул. Климента Квітки 12-Б, Київ
Експозиційна проповідь · 3 хв читання

Ознаки експозиційної проповіді

Ігор Бодун
Викладач гомілетики та біблійної експозиції
Ознаки експозиційної проповіді

Що робить експозиційну проповідь «експозиційною»? Відповідь на це запитання безпосередньо пов'язана з розумінням терміна «експозиція». Згідно з Вестмінстерським словником богословських термінів (Donald K. McKim, Westminster Dictionary of Theological Terms, 100), цей термін, що означає експозицію Писання, походить від латинського слова exponere, яке буквально означає: «розлого пояснювати, з'ясовувати, інтерпретувати, роз'яснювати, тлумачити». Виходячи з цього, експозиційна проповідь – це така проповідь, яка ґрунтується на Писанні, випливає з Писання, пояснює, роз'яснює й застосовує Писання до слухачів. При цьому проповідник виступає не в ролі оповідача, вигадника чи переказувача, а в ролі глашатая (вісника), який виразно й велично читає певний текст, а потім пояснює його деталі так, щоб суть вістки й хід думки були якомога зрозуміліші слухачам. Виходячи з філософії експозиційної проповіді, необхідно наголосити на тому, що кожна проповідь має бути експозиційною.

Щоб визначити, чи виголошує проповідник «експозиційну проповідь», необхідно звернути увагу на такі деталі, які як окремо, так і в сукупності свідчать, що проповідник проповідує експозиційно, коли він:

  1. Читає певний текст (тексти) Писання, обрані межі якого (тобто де він починається і де закінчується) вказують, що це цілісний, із завершеною думкою, не вирваний з контексту уривок. Це вихідна точка роз'яснення (експозиції). Проповідь лише тоді зможе будуватися експозиційно, коли її фундаментом є біблійний текст.
  2. Заявляє головну думку проповіді, сформульовану на підставі головної думки тексту Писання. Це визначає напрям розвитку проповіді. Усе, що проповідник говорить, пояснює, стверджує, показує, усе, до чого він закликає у своїй проповіді, визначається й мотивується головною думкою тексту, а не його особистим бажанням. У гомілетиці головну думку прийнято називати «тезою проповіді».
  3. Розкриває лексичне й граматичне значення ключових слів і фраз прочитаного тексту Писання. Коли біблійні автори з натхнення Святого Духа писали свої книги, кожен з них, живучи в певний час, перебуваючи в певному місці, за збігу певних обставин, з Божої волі писав певній аудиторії мовою оригіналу (єврейською, грецькою), використовуючи лексико-граматичний потенціал уживаної мови. Отже, автори за допомогою лексики й граматики «законсервували» свою вістку так, що навіть через багато століть, розуміючи граматику, історико-культурні обставини, авторський задум і контекст, можна «розконсервувати» точне значення тексту, підійшовши з екзегетичним дослідженням до лексичного й граматичного значення слів, фраз, термінів, висловів та ідей. Це формує план (структуру) проповіді. Якщо основою всієї проповіді є певний текст (послідовні тексти), а головна думка проповіді формулюється виходячи з головної думки тексту в його контексті, то розкриття значення його лексичного й граматичного наповнення дає проповідникові основну масу наповнення всієї проповіді. Послідовно пояснюючи слова й фрази, проповідник виходить не з того, що він хоче сказати, а з того, що написано в тексті.
  4. Пов'язує пояснення тексту з біблійно-богословським контекстом Писання. Пояснюючи текст, проповідник показує, як його істини та ідеї пов'язані з іншими паралельними уривками тієї самої книги, книгами того самого автора, книгами того самого Заповіту й книгами всієї Біблії. З огляду на те, що Писання допомагає тлумачити Писання й ніколи не суперечить саме собі, біблійно-богословський контекст захищає, уточнює, доповнює й спрямовує пояснення певного тексту. За мудрого підходу це дає проповідникові не лише паралельні місця, а й різні біблійні приклади, які допомагають пролити більше світла на розглядувані істини.
  5. Закликає слухачів до практичного застосування проповідуваних істин, узятих з Писання. Проповідь не досягне потрібної мети, якщо проповідник не докладає зусиль, щоб застосувати проповідувані істини до життя слухачів. Кожна експозиційна проповідь має підводити слухачів до певного практичного застосування, виходячи з практичної унікальності написаного Божого Слова (2 Тим. 3:16-17).
  6. Проголошує з переконанням в істинності й силі Божого Слова. Проповідувати експозиційно означає також проповідувати переконано. Це виявляється не лише в «механіці» правильної підготовки, коли над проповідником панує текст, а й у правильній «практиці» подання, коли слухачі бачать, що проповідник цілком переконаний у тому, що проповідує. Якщо цього немає, то за умови відповідності попереднім ознакам проповідь буде експозиційною лише за змістом, але не за дією. А сам проповідник нагадуватиме сухотного аптекаря, який пропонує іншим цілющий засіб від кашлю.
  7. Проливає більше світла на важливі істини за допомогою доступних прикладів та ілюстрацій. Це проливає більше світла на проповідувані істини, надає проповіді позитивної динаміки й спонукає слухачів доступніше розглянути важкі для розуміння істини за допомогою легкодоступних образів, прикладів, порівнянь та ілюстрацій. Недарма саме слово «ілюстрація» походить від латинського слова illustrare, що означає «освітлювати». У неекспозиційній проповіді ілюстрації несуть основне навантаження в привертанні уваги слухачів, тоді як в експозиційній проповіді вони привертають увагу не до себе, а до істин, яким вони служать.